Nasha emblema

Особлива пристрасть і любов

Для відомої сумчанки Віри Паненко – це гори. А взагалі цю людину хочеться величати справжнім Другом і великим Учителем. Віра Андріївна – керівник клубу туристів-альпіністів «Абалаковець» Сумського Палацу дітей та юнацтва, заслужений працівник освіти України. Кандидат у майстри спорту з  альпінізму. Інструктор-методист альпінізму II категорії. Суддя І категорії. Член  Національної спілки фотохудожників України.  Жінка-легенда, оптимістична особистість.  «З вершин, — стверджує Віра, — краще бачиш і розумієш світ».

«Захворіла» горами назавжди

Ми спілкуємося в затишній, цікаво оформленій  квартирі Паненків на Хіммістечку. І жінка вкотре славить свою рідну Сумську школу № 11. Для неї вона класна, а вчителі — розумні, вимогливі, справедливі.  «Перед ними, — як стверджує Віра Андріївна,- розступалися навіть непрості хлопці з Добровольної».

Перші походи по рідному краю здійснювалися також у школі. Коли навчалася у 7-му класі, познайомилася з керівником клубу «Абалаковець» тодішнього Сумського Палацу піонерів Світланою Воль.  Світлана Василівна запросила її до клубу. Почалося нове і дуже цікаве життя. Заняття, походи, змагання, зльоти… За одну з перемог на обласному зльоті дівчина отримала  путівку  в альпіністський табір «Україна», що біля  Терсколу на Кавказі.  Своє шістнадцятиріччя юна альпіністка  святкувала на схилах Ельбрусу.

Закінчила фізико-математичний факультет Сумського педагогічного інституту ім. А. С. Макаренка. Поїхала працювати учителем математики в сільську школу Запорізької області.  Та не забувала Віра свій «Абалаковець». Тож з радістю погодилася працювати в Палаці піонерів.  Повернулася до Сум, пройшла свої сходинки – була методистом, керівником гуртка червоних слідопитів, гірського туризму. Закінчила дуже серйозну Всесоюзну школу інструкторів альпінізму.  Все більше розуміла, яка то велика істина закладена в словах: краще гір можуть бути тільки гори, на яких іще не бував.

Бачила: через альпінізм, сходження на вершини, випробування, труднощі краще пізнають життя її вихованці.  І всі разом вони оволодівали  дуже мудру науку, що зветься Висота. Висота духу, висота думок, висота сходження.

Є така молитва

Віра Андріївна говорить, що осмислено займатися альпінізмом  вона розпочала у 25 років.  У 1987 році очолила клуб туристів-альпіністів ім. Є. Абалакова. «Жінка в альпінізмі, — говорить Віра Андріївна, — це тема. Мені в неї  вдалося вписатися».

Ще їй свого часу  довелося робити непростий вибір: дбати про особисті досягнення, а чи піти  тренерською стезею. Обрала, як говорить, «своїх пацанів» (дівчата у клубі – рідкість) і не шкодує.

За роки  у клубі «Абалаковець» здійснено чимало сходжень під керівництвом Віри Паненко, зокрема, такі експедиції: на Памір, Кавказ, Тянь-Шань, у Фанські гори, у французькі Альпи. До того ж одна з безіменних вершин Паміру (4203 м) одержала назву «Пік  «Абалаковець». Іншого разу в  МАТ «Памір» відкрили ІІ філію Народного  музею історії альпінізму з Сум.  Абалаковців приймали  понад 7-тисячні піки. Юні сумчани зі своїм наставником демонстрували сміливість, загартованість, злагодженість, вірність принципам абалаковців.

Віра Андріївна щораз у години зустрічей з нами розповідає й про те, як гори змінюють дітей. Морози, ураганні вітри, хуртовини… Ще необхідність перебувати довгий час  в обмеженому просторі (наметі). Коли, приміром, тижнями йде дощ, або віє завірюха. Долати страхи, не піддаватися паніці. Свого часу доводилося слухати розповіді й самих альпіністів про те, як, приміром,  зберігали  20-денний оптимізм, коли йшли проливні дощі. Як пересилювали немислимий тиск у горах, вціліли від кульових блискавок, обпалювали очі і певний час залишалися у темряві.  А оте відчуття «стояти на краю прірви»?..  Зазнавала його кілька разів і Віра Андріївна. Рятуючи інших, ступала в безодню…

- В альпінізмі, як ніде, — говорить Віра Андріївна, -  природа ставить перед людиною багато фізичних та психологічних перешкод. Щоб їх  подолати, потрібні сила, витримка, спритність, винахідливість, віра. А ще так допомагає коротенька молитва, яку щораз читає Віра Паненко перед сходженням: «Дай, Боже, щоб гора прийняла і відпустила».

Прекрасні миті, зупиняйтеся!

Клуб «Абалаковець», якому вже понад  п’ятдесят, знають в усьому світові.  Високо оцінено і Народний зразковий музей альпінізму. Відомі альпіністи з різних країн  стверджують, що такого музею, як  у Сумах,  більше в світі немає. Він — рідкісний і унікальний. Бо ж і така жінка, творець альпіністсько-педагогічного досвіду, єдина і неповторна.  Носить звання «Гордість Сумщини».

Автори розповіді пишаються, що постійно, багато років підряд, розповідають про все найцікавіше  з життя абалаковців, зокрема, про патріотичну роботу сумчан. У музеї діють розділи «Україна у вершинах» та  «Альпіністи України на восьмитисячниках». До Дня Незалежності України встановлюються  традиційно на Говерлі  прапори  України, Сум. Встановлювали Державний Прапор України  і на найвищій точці Ельбрусу, інших вершинах.

У кожнім поході, сходженні Віра Андріївна не розлучається з фотокамерою. Виходять цікаві хроніки, літописи. А ще як багато відкриттів, емоцій дали персональні фотовиставки Віри Паненко: «Грузії – мравалжамієр, многіє лєта…», «Містерія Цам: поміж царством божеств та світом людей», «Паралелі». Потрясінням стала фотовиставка «Мустанг – древній осколок Тибету». Скільки бо відгуків записано до книги. Є серед них і рядки одного з авторів нинішньої розповіді: «Мустанг – Земля і Космос одночасно. І це поєднання неймовірно сильне і красиве. Воно залітає в душу, будоражить її,  викликає  якість невідомі емоції. Ти ніби подорожуєш у часі. Серед гір, доріг, снігів, серед облич… Серед якогось дива».

У наших записниках  зібралося  чимало прізвищ тих, хто носить звання «Майстер спорту міжнародного класу», майстри і кандидати у майстри спорту, переможці міжнародних змагань. Та подумалося, що всі оті тисячі колишніх і нинішніх абалаковців варті  визнання, поваги. Вони гідні свого авторитетного наставника – Віри Андріївни Паненко.  Щиро та з повагою кажуть про неї юні вихованці: «Віра наша – клас. Справедлива і крута».

Найяскравіші зорі

Такими вони бувають у серпні. Саме  в цей час  і народилася Віра Паненко.  Як правило, день народження зустрічає в горах. Приймає щирі подарунки – віршовані прозові рядки, уявні романтичні букети – з вітру, снігу, дощу та запахом літа й рідної домівки.

У Віри Андріївни хороші колеги, друзі. Цінують її за відданість справі, якій вона служить, щедрість, розсудливість, емоційність. У компанії цієї людини додається настрою,  мрійливості, бажання жити красиво, впевнено.  Приєднатися до її принципів життя. Один з них такий: «Щоб чогось вартого досягти в життя, потрібно як мінімум не боятися трьох речей – вчитися, трудитися і терпіти. Якщо одна ланка випадає, то руху вперед не буде».

Ще останнім часом Віра практикує для себе  сходження, що іменуються «соло-стиль». Це означає,  що вона  одна вирушає на кілька днів у гори.  Страшно і кайфово! Ти – частинка природи. Залежиш тільки від неї і від себе. Безліч відчуттів. Будуть вони і нинішнього серпня, в час, коли наступить її ювілейний день. Віриться, що для такої жінки  у такий момент ще більше сяйва, впевненості додадуть  серпневі зорі. А від земляків, друзів, колег долинуть найкращі вітання. Знайте, Віро, центр Землі нині там, де Ви. І туди посилаємо  іменинні дари – міцного здоров’я, сильного духу, життєвого задоволення.  Будьте захищені сонячністю, горами, дружбою, любов’ю. І нехай, Віро Андріївно,  збуваються усі Ваші плани та бажання.  Тримайтеся на своїй висоті!

Олена ГЕРЕНКО, Світлана ГЕРЕНКО

Газета "Сумщина"

Комментарии

Отправить комментарий

  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

Image CAPTCHA
Введите символы с картинки.