Народилася і мешкаю в Сумах, маю вищу освіту, працюю за спеціальністю, яка не пов’язана з фотографією, тобто фотографія – це моє хобі ще з підліткового віку. У дитинстві любила читати розповіді про природу і тварин (наприклад, письменника В. Біанки), роздивлятися малюнки з пейзажами. Це має відголосок в моїй теперішній творчості. Натхнення мені дають подорожі, природа Сумщини та інших місць України.
У 2012 році вступила до лав Національної спілки фотохудожників України, член фотоклубу «Позитив», провела три персональні фотовиставки, учасниця багатьох сумісних виставок та проектів, всеукраїнських та міжнародних фотоконкурсів.
НЕПРОЙДЕШНЄ МИНУЛЕ - це невелика добірка з 20 фотографій, зроблених на початку мого захоплення саме художньою фотографією звичайною цифромильницею у 2005-2007 роках. Вони пройшли довгий шлях (8-10 років) від захоплення, забуття та.. може, визнання? Вирішувати глядачу.
Колись ці фотографії мали непрезентабельний вигляд через моє невміння працювати в фоторедакторі.
Колись мені було за них соромно, бо я потрапляла не на ті сайти і зустрічала не тих людей, - мене запевнювали, що це нічого не варто, і мені треба знімати хіба що для сімейного альбому. Колись я соромилась прийти з цими роботами до фотоклубу і нарешті поєднати своє життя з однодумцями.
А ще колись давно мені приліпили ярлик "пейзажистка" - так от, тоді я ще була саме пейзажисткою, працювала тільки в цьому жанрі. )
Багато води утекло з тих пір, змінилися погляди, пріоритети, залишилось те, що справжнє. А ще – ностальгія за тими часами, коли фотографувала навмання, не розуміла, що треба «підстерігати» цікаве світло, погодні умови, і отримувала цікаві кадри, бо зими були зі снігопадами та інеєм, весни – з розливами, осінь – з різноманіттям барв і сонячними днями, луки та лісові галявини усіяні квітами, береги водойм не зарослі бур’яном і не забудовані дачами і маєтками, З'явилась потреба показати ці роботи, спробувати пройти непройдешнє.